Знову вітри у зворах гудуть,
Лунає в горах їх грізний мотив.
Ти мене й не любила мабуть,
Я ж за тобою так мрійно тужив
Ні! Я не маю за минулим жалю,
Завіяв його глибокий сні
І тепер я тебе ще люблю,
Й пам"ятаю красу твоїх ніг
Тобі я казав:"Ненадовго розлука"
І погляд відводив убік.
Зрадливо здригнулися руки,
мов знали,що наша розлука навік
Казав:" Не забуду ніколи"
А соловей щебетав: Не клянись.
Ми розстались по закінченню школи,
Ніби недавно, а насправді колись
Спливли за днями дні й літа,
Все рідше намагаюся тебе згадати
І з серця ніяк не відліта,
Гіркота непоправної утрати