МЕНІ СНИЛАСЯ МАМА
Що ніби та пташка летить в небесах.
Серце щемить не загоєна рана
Бо мама приходить до мене лиш в снах
Простяга до мене руки свої,
Щось хоче в потіху сказати,
Та не чую я голос її
Може гнівається рідна на мене,
Що рідко з нею бував при житті
І коли зів”яло її жито зелене
Не зміг я вчасно до неї прийти
———————————————–
Пробач матусю, мені ти пробач,
Уже нічого не змінити.
Тебе не поверне уже мій плач,
А я на світі хочу жити
——————————————
Жити я мушу з цією журбою,
А ти мамо! У гості приходь,
Хоч у снах поговорим з тобою
І хай нам гріх цей пробачить Господь
——————————————–
Розмова з тобою, звісно, – не гріх,
- Це сповідь, не просто слова,
Про все що сказати не зміг,
Коли ти була ще на світі жива