КРУГОВЕРТЬ
У гаморі дня і в нагальних турботахНедугу вгамовує намічена ціль,Та вечір приходить, зникає роботаІ тоді появляється набридлива біль Бунтує серце, душу гнітить ,Клекоче вогняним вулканом,Тіло від болей тремтить, Мов жертва обвита арканом Ранок приходить, спасіння несе,Схід сонця оновлює душу,Хоч тяжко назвати полегшенням це,Та жити з недугою мушу І в павутинні дня, у шумі, в роботі,Біль у тілі помалу стиха,Ввечері знов біль виникає у плоті,Й душу окутує сумнів гріха.
Настала ніч. Панує тьма,Та в голові і серці,Спокою місця знов нема,І думи вертяться у герці І час до ранку без кінцяНестерпно свої стрілки тягне,Поки пошле раннього гінця,Життя тече на марне
Кожен чув, як під небом високим,
У літнім співочим ліску
Зозуля віщує по своєму роки,
Звичним й простеньким “ку-ку”
Може зозуля і справді має
Силу таємну без меж,
Що людям роки провіщає,
Лиш за лічбою ти стеж
Лічи не лише старанно минуле,
А й мову зозулі рахуй.
Ну! Ще раз по разу зозуле,
Ще сотню літ на-ку-куй !
І, якщо в тебе років у запасі не мало,
Куй частіше, не дуже жалій.
Може б ти їх накувала,
Невеличкій сімейці малій,
А може б ти ще зуміла,
Додати ще трохи років
І мені зозуленько мила,
Щоб і я до сотні прожив
Понравилась статья? Подпишитесь на канал, чтобы быть в курсе самых интересных материалов
Подписаться
