Невпинно в"ється день за днем,

Осінь знов на землю впала,

Дороги розмила всі дотла,

Птаство все у вирій відігнала

 

Відходить днина в днину

Повна туги й суму

Сльота зазиває зиму

І земля впала вже в задуму

 

Кажуть , що в осінню днину,

Коли дощ почорнілі трави мочить,

Вітер виє  як до загину,

Мов за душами голосить

 

Як таємничий вечір на дорогу ляже,

Тоді сірі тіні шляхом бродять,

В таку дорогу, як легенда каже,

На неї душі втрачені виходять

 

Оповідають  вітру свою сповідь,

Як  жили, що бачили, чували,

Як зневажали легко совість,

Як душу чорту віддавали