У час журавлинного ключа,
Вранці, у сірому світанку
На світ появилося дівча,
Про себе заявило спозаранку

У золоту пору охрестили,
Коли літо бабине цвіло,
Хрестини гучні дівчинці зробили,
Лише на них бабусі й діда  не було

Та просили у Бога вони,
Здоров”я дитинці і щастя без меж,
Й молили – Боже храни!
І за її долею Господи простеж!

Роки пролетіли, як мить,
З внученьки диво росте,
Та серце в стареньких щемить,
І питання бентежить просте

- Чому так склалася доля,
Що межа у серці пролягла?
-Невже на те Божая воля ?,
-Чи якась нечисть  прокляла?